Дякую, спамери…

… за моє щасливе дитинство за щоденне підняття моєї самооцінки! Яка ж чудова ідея спамити одами: рука важко піднімається видаляти похвалу.

А якщо серйозно, то дякую всім (крім спамерів ;)) хто інколи заходив сюди перевірити дихання і пульс. Стан покращується!

А Вам приходив спам-комент із посиланням на вашу сторінку Вконтакте? Як вони це зробили?

Доречі, нещодавно з’явився один негативний. Ну, якщо вже навіть спамери почали лаяти… значить, щось в мому житті не так

Стражі Linux

Звичайно можливо, що то у мене паранойя чи я просто така неталановита… Але це просто вселенська змова якась.

Бо ж у Лінуксі загалом (я маю на увазі моїх знакомих Ubuntu та Kubuntu) немає нічого складного! І для того, щоб працювати у цих системах не обов’язково бути комп’ютерним генієм. Лише принцип роботи та трохи терпіння на лінукс-форумах. І ще навчитись не ображатись, коли обзивають тупоголовим нубом.. Цю систему просто треба налаштувати 1 раз, а далі “воно само”.

Але якраз у тому, що більшість форумних інструкцій розраховані на спеціалістів, тобто простим смертним часто не зрозумілі.. А якщо деякі наважуються задати своє “непрофесійне” питання, то нариваються на шквал емоцій типу “Вас що в гуглі забанили?” Тому так звані ньюби рідко на таке йдуть, а якщо зважуються, то з прелюдією у 5 рядків: я новенький, тиждень копаюся, ногами не бийте тощо.

Та от. Я до того, що “продвинуті” лінуксознавці ніби охороняють священну таємницю- не горять бажанням ділитися із новачками. Бо так вони богоподібні: “Я крутий: у мене лінукс”. А якщо це перестане бути досягненням, то вони втратять свою цінність…

***Хочу зробити зауваження, що особливо таким відношенням хворий український кубунтний форум. І ще - це тільки моє особисте враження.

Є ще подібні спостереження знайомого стосовно спільноти Drupalістів, але то можна пояснити побоюваннями виростити конкурента, що теж зможе створювати сайт, склеївши кілька модулів, і брати за це шалені гроші

Десятина

Нещодавно в Вконтакті запросили на зустріч групи “Я буду жить“.  Це міні-організація, метою якої є допомога онкохворим діткам.  На саму зустріч підписалися більше сорока осіб, прийшло 7… Як виявилось більшість просто не читали, що це таке, і куди їх запрошують. Та зараз я не про те. Зустрілися ми для того, щоб організувати свято червневим іменинникам (так співпало, що у багатьох дітей день народження саме у червні). Бо ж у їхньому житті зовсім небагато радісних, веселих моментів, а позитивні емоції, відчуття підтримки та й просто здійснення маленьких дитячих мрій додають сил та віри у виздоровлення. Бо ж саме віра відіграє чи не важливішу роль, ніж будь-які препарати… У нас був список бажаних подарунків, досить різноманітних: від ляльки до фотоапарату.

Ми з одногрупником вирішили потрясти наш потік: назбирали на мобільний телефон (один із подарунків) та ще 150 грн. Важливим та досить складним мені здалося вирішити, скільки ми можеш віддати грошей. Бо усі перепитували: по скільки? - Скільки не шкода.  Але ж як вирішити, скільки тобі не шкода? Для себе я обрала таку міру: пам’ятаєте про десятину? 10% від твого заробітку - здається небагато, а в абсолютному вираженні - сума, яка на сьогодні дозволяє придбати щось пристойне. (звичайно, все залежить від величини заробітку))

Як на мене, визначити, скільки ти здатен поділити із людьми, що за різних причин мають потребу у таких коштах, це вже перший крок.

Другий крок - це комусь віддати, а краще, щоб хтось прийшов і забрав От скажіть, мабуть, у кожного є такі речі, котрі можна комусь віддати: від старого светра до магнітофона - і викинути шкода, і потреби нема. Але якби хтось прийшов і забрав…

Тому, мені здається, що організаціям, що збирають благодійні кошти, потрібно приділити увагу саме такій схемі, коли людині, що хоче щось пожертвувати, потрібно докласти мінімум зусиль для цього… Тож на правильному шляху організація “Обыкновенное чудо” : вони пропонують забрати гроші, подарунки.. і відвезти їх у якийсь із дятичих домів Одеси.

Є звичайно й інша позиція: а звідки я буду знати, що ці речі(гроші) потраплять саме тим, кому вони потрібні, а не торговцям на базарі (у карман помічникам, лікарям, організаторам)?

Будь-ласка, на сайті є всі адреси та перелік необхідних речей - дій сам! Це, навіть, краще, бо діти відчувають вашу увагу, а це для них дорожче будь-яких подарунків.

А у ваших містах є подібні організації?

І наостанок я хотіла запитати.. Мабуть, усі бачили банери “Ми хотім, чтоби ти жил”…  бачили сайт на п’яти мовах… бачили короткий номер для платних смсок… бачили бігборд при виїзді з Києва???? Наскільки мені відомо, все коштує, м’яко кажучи, недешево… І все це для збору коштів на операцію. Поясніть мені, як таке може бути? Чи невже є нелюди здатні заробляти кошти маніпулюючи людським горем, найкращими почуттями?

Робота знайшла мене..

Почалося все з того, що мені запропонували адмініструвати український дівчачий форум - divchata.com.ua . Цікаво, чи суворий з мене був би адмін )), але вирішила за це не братися: не настільки я досвідчена форумчанка, аби гарненько все там організувати.. Хоча, мабуть, аби було бажання… До речі, посада ще вакантна. Тож, дівчата, якщо маєте в собі сили - glammies[собака]gmail[крапка]com або ICQ:257872982

Живу я собі далі і.. Відкрився новий інтернет-магазин жіночої білизни. Тепер я його адмініструю

“Штаб” у нього в Одесі. Так що, з нього почну невеличкий огляд “представництва Одеси в інтернеті” Тож, ласкаво прошу - alisa.in.ua

Як на мене, проект дуже непоганий. Сайт гарненький, оплата та доставка - як ви забажаєте, кіпа варіантів. Спочатку, був деякий скептицизм: білизна - ще ж не ноут)), який не залежить від ваших антропологічних особливостей.. Однак мене заспокоїли. Ця фірма вже 5 років займається офлайн торгівлею, тож добре знають, які моделі можна не міряти.. і залишитися задоволеною

А онлайн має свої вигоди: не кожен хлопець буде гуляти магазинами жіночої білизни, наприклад, у пошуках подарунка. При цьому на пальцях пояснюючи, який розмір потрібен ))) У нас вже був досвід визначення розміру по фотографії Можна рекламуватися по типу “Сніму порчу по фотографіі” - “Визначимо розмір по фото :)”

Ото таке. За роботу..

Блоґер закликає: “Кризі - так!”

Денис Олейніков (до речі - власник інтернет-магазину Футболка.уа) у своєму жж підняв проблему недоступності житла у містах-мільйонниках та у Києві зокрема. Думаю, всіпогодяться: проблема існує. Нерухомість в Україні дорожча, ніж у розвинених країнах Європи. Тож Денис оголосив акцію “Кризі - так!” (”Кризису - да”). Мета - якнайшвидше досягти епотечної кризи. Я - тільки за А то вже надто безнадійно сьогодні заробити на квартиру..

Цікава позиція - якщо про іпотечну кризу більше говорити, то вона швидше настане Як би це химерно не звучало (ніби фен-шуй )), тут є раціональне зерно. Пропоную перейти по лінку та почитати, щоб зрозуміти суть акції.

Чи не вперше інтернет-ЗМІ (Кореспондент, Газета 24, Bigmir, інші) заговорили про ініціативу блоґера. Можливо, не вперше ), але я раніше не чула. Як на мене - позитивне зрушення. Нас чують.. якщо є що сказати

Я кам бек! ;)

Моя сесія завершилась! Уря Я повертаюся з новими силами, новою стипендією, новим пейджранком, ноутом та новою операційною системою. І все таки я люблю зміни! ..особливо на краще!

Звичайно, мені багато хочеться розповісти, а саме:

- як open source завітав до мого університету (не все так погано у нашому домі! ..але мало не довелося перездавати екзамен);

- чому і як я познайомилася з Ubuntu (поки що ми з нею на ви, але я не здаюся );

- Одеса в уанеті (її місце, роль та функції - не можна так багато вчитися!)

- мої враження про Славсько та Львів (ааааа! скоро їду подорожувати..)

Ось такий у мене план дій. Так що, мабуть, цей пост більше для мене, ніж для вас )) Але Далі буде!

Заначці гаплик!

Міха був правий. Ну, майже. Тут про неї шла мова. Не те, щоб вона не пішла - я так розумію, що її зупинили… Гляньте самі (це моя спроба заначити лінк): Читати ще »

“Середньостатистичний” український блоґґер

Який же він, “середньостатистичний” український блоґґер? От і мені стало цікаво. Тож вчорашній вечір витратила на те, щоб відшукати потрібну інформацію.

Дослідження проводилося серед персональних stand-alone блоґів.

Тож результати:

Читати ще »

Битва: Коннект і Фолк у синьому кутку, час - у червоному

Все ніяк не почнуть повноцінно працювати українські соціальні мережі - Connect.com.ua та Folk.in.ua. У ФОЛКа якісь проблеми з дизайнерами, та й Коннект має певні технічні труднощі. Все обіцяють: “Уже на этой неделе твоя жизнь изменится!” і щось ніяк не міняється… І що ж тут поробиш! Буває.. Але! За останній час у їхньому російському аналозі - ВКонтакте - з`явилася шалена кількість користувачів з України. Принаймні, ще літом я там знайшла лише 1 дівчину зі свого потоку. Сьогодні там уже половина моєї шкільної паралелі та університету. А це ж ваші користувачі! …якби відкрилися трішки раніше. А ймовірність того, що вони заведуть ще акаунти й в українській соціалці.. Нашим треба бути ну дуууже привабливими. Звичайно, будем сподіватися на краще. Однак завдання наших соціалок значно ускладнюється. Час грає проти них.

І це проблема не тільки Конекта чи ФОЛКа. Згадаємо News2.ru та спроби наших діґів пробитися. Відомо, що УАнет приблизно на 2 роки відстає за розвитком від російського. Тож, поки наші користувачі “дозріють”до якогось сервісу, в РУнеті він вже створений та став на ноги. Мовного бар`єру практично не існує. І що тут вдієш?!

УАнете! Мої вітання.

1 грудня - твій День народження.

Мені про це вчора розповів hellveen. Дякую! А мені хочеться поділитися з вами.

Усіх причетних і непричетних вітаю. УАнету - стрімкого розвитку та поменше “браку” !